середа, 23 серпня 2017 р.

Поліція зупинила Ваш автомобіль

І. Патрульна поліція vs. ДАІ

Поліція на дорозі – узагальнена назва для поліцейських підрозділів, що забезпечують безпеку дорожнього руху, здійснюють контроль за дотримання ПДР його учасниками тощо.

До 31 грудня 2016 року продовжує існувати ДАІ, що разом із всією поліцією має право використовувати старі міліцейські службові посвідчення, логотипи, емблеми тощо. Відтак, на час перехідного періоду ми маємо дві служби, що паралельно виконують однакові завдання – ДАІ та патрульну службу Національної поліції. У містах, де патрульна служба ще не з’явилася, ми маємо справу лише з працівниками ДАІ. Що стосується автомобільних шляхів міжобласного сполучення – переважно ДАІ.

Також варто зазначити, що МВС та НПУ мають певний розподіл функцій, які пов’язані із обліком транспортних засобів та дорожнім рухом. Так, МВС продовжує вести Єдиний реєстр транспортних засобів, проводити іспити на отримання права керування автомобілем тощо. Ці функції залишаться за ними і після закінчення перехідного періоду, тобто повної ліквідації ДАІ. Таким чином функції забезпечення безпеки дорожнього руху, обмеження руху, тимчасове затримання автомобілів тощо повністю перейдуть до Національної поліції.

Загалом, сьогодні існує невелика кількість відмінностей між працівниками цих служб. Мова йде більше про зовнішні атрибути, наприклад елементи однострою: якщо мова йде про патрульну поліцію на дорозі, то вони використовують жезл іншої форми, більше схожий на сигнальний інструмент працівника залізниці. Журналісти прозвали його «льодяником». А ДАІ продовжує використовувати звичний всім жезл. Це різні звання, частково й методики роботи тощо. Але законодавча база, що регулює відносини поліції з водіями зазнала невеликих змін і в однаковій мірі розповсюджується на обидві ці служби. Насамперед, це Закон України «Про Національну поліцію», підзаконні акти – добре відомі накази №111, №33, Постанова КМУ №1102 тощо.

ІІ. Вас зупинила поліція

Зупинення транспортного засобу здійснюється виключно жезлом, а у виняткових випадках – жестом руки. При цьому поліцейський спочатку вказує на транспортний засіб, який повинен зупинитися, а потім – на місце, де йому слід зупинитися (п. 27.3. Наказу 111).

Законом (п. 1-9 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію») визначений вичерпний перелік випадків, які надають право працівнику поліції зупинити транспортний засіб. Цих випадків всього дев’ять:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, яка свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об’єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським, або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Таким чином, узагальнюючи, ці випадки стосуються чотирьох ситуацій: 1) порушення ПДР; 2) несправність ТЗ; 3) діяльність поліції щодо третіх осіб (обмеження руху, необхідність бути свідком порушення ПДР чи ДТП); 4) підозра у скоєнні злочину або перевезенні осіб, що скоїли злочин.

За будь-яких умов працівник поліції зобов’язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цих статтях (ч. 2 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію»). На вимогу поліцейського зупинку варто здійснювати з дотриманням вимог ПДР (п. 2.4 ПДР).

Під час спілкування з поліцейським слід залишатися в автомобілі, приспустивши скло водійських дверей. Відповідно до п.27.4. Наказу 111поліцейський має право запросити водія вийти з автомобіля лише:
  • з метою усунення технічної несправності транспортного засобу або порушень правил перевезення вантажів;
  • коли є достатні підстави вважати, що водій перебуває в стані сп’яніння;
  • коли водій або пасажири підозрюються в скоєнні злочину;
  • коли необхідною є участь водія в оформленні документів або наданні допомоги іншим учасникам дорожнього руху.
При наявності аудіо-, відеофіксуючого пристрою (мобільний телефон з технічними можливостями тощо) – увімкніть його.

Якщо Ви відчуваєте переростання розмови у конфлікт з подальшою його ескалацією, радимо зафіксувати службовий автомобіль працівника поліції. У разі наявності поблизу інших зупинених транспортних засобів, водіїв чи пасажирів – зафіксуйте їх та запишіть номерні знаки цих транспортних засобів з метою встановлення потенційних свідків на випадок суперечливих правовідносин з поліцією. Якщо поліцейський змусив Вас зупинитися в одному з місць, заборонених для зупинки (п. 15.9. ПДР) – зафіксуйте об’єкти, розташовані біля Вас, таким чином, щоб можна було ідентифікувати місце розташування Вашого автомобіля. Зупиняти транспортні засоби в місцях, заборонених ПДР (крім залізничних переїздів), поліцейський має право лише у виключних випадках (достатні підстави вважати, що водій перебуває у стані сп’яніння, підозрюється у скоєнні злочину, залишив місце ДТП, створює аварійні ситуації іншим учасникам руху) (п. 12.11. Наказу 111).

ІІІ. Як спілкуватись із працівником поліції на дорозі?

Зупинивши автомобіль, поліцейський зобов’язаний без затримки підійти до водія (п. 27.4. Наказу 111), а не змушувати його витрачати час.

Уважно вислухайте і, за можливості, зафіксуйте звернення до Вас працівника поліції шляхом фото-, відеофіксації. Нагадуємо, що такі дії не заборонені українським законодавством. Не забудьте записати номер нагрудного знака (жетона) працівника поліції, він також може Вам знадобитися для його ідентифікації (його не можна приховувати або будь-яким чином перешкоджати прочитанню інформації на ньому та фіксуванню його за допомогою технічних засобів – ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про Національну поліцію»).

Звертаючись до водія, поліцейський зобов’язаний: привітатися; чітко й зрозуміло назвати свою посаду, звання та прізвище; повідомити про причину зупинки транспортного засобу, суть звернення, суть скоєного правопорушення у випадку його вчинення. На вимогу учасника дорожнього руху поліцейський зобов’язаний пред’явити своє службове посвідчення (ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про Національну поліцію»).

Поліцейський, оснащений нагрудною камерою (відеофіксатором) попереджує про застосування такого превентивного поліцейського заходу, як відеофіксація (ч. 2 ст. 31, ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію»).

Поліцейський має право висловити вимогу про пред’явлення водієм:

а) посвідчення на право керування транспортним засобом;

б) реєстраційного документа на транспортний засіб;

в) поліса (сертифіката) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів для перевірки (пункти. 14.7., 27.2. Наказу 111; підпункт «а» п. 2.4. ПДР).

Перелічені документи надавати в руки поліцейського не обов’язково, достатньо показати в розгорнутому вигляді. Вимога працівників поліції — передати їм в руки документи — є протиправною (абзац 2 ч. 2 ст. 16 ЗУ «Про дорожній рух»; підпункт «а» п. 2.4. ПДР).

У взаємовідносинах з учасниками дорожнього руху працівнику поліції забороняється: звертатися на «ти»; використовувати погрозливі чи образливі жести; допускати при спілкуванні зневажливий тон, грубість, неввічливе викладення зауважень, вирази або репліки, які ображають людську гідність, погрози; пред’являти безпідставні звинувачення (п. 17.2. Наказу 111, Наказ №155 МВС України від 22.02.2012).

Зверніть увагу, чи відповідають прізвище, звання та посада тим, які назвав поліцейський при зверненні, і чи не закінчився строк дії службового посвідчення. У разі виявлення невідповідності чи закінчення строку дії службового посвідчення, вимоги такого працівника не виконуйте, негайно телефонуйте черговому УНП (ГУНП), на території обслуговування якого це трапилося, та на телефон довіри (телефони є на сайті НПУ). Можливо такий «поліцейський» є просто шахраєм у формі, який таким чином заробляє гроші, що є злочином, передбаченим ст. 190 КК України.

ІV. Поверхнева перевірка та огляд автомобіля

Працівники поліції мають право оглянути Ваш автомобіль. Існує два види огляду:

1) огляд транспортного засобу відповідно до ст. 264 КУпАП;

2) поверхнева перевірка, що полягає у візуальному огляді відповідно до ст. 34 ЗУ «Про Національну поліцію».

На жаль, межі здійснюваного працівниками поліції огляду визначені законодавством недостатньо чітко. Головне пам’ятати, що автомобіль є Вашою приватною власністю, недоторканість якої гарантується ст. 30 Конституції України. Ніхто без Вашого дозволу, не може залазити у салон, відкривати самостійно багажник чи дивитись номер кузова тощо.

Перед проведенням огляду/поверхневої перевірки, поліцейський обов’язково має сповістити Вас про причини застосування такого заходу (ч. 2 ст. 31 ЗУ «Про Національну поліцію»), а також що саме буде здійснюватися – поверхнева перевірка чи особистий огляд – із обов’язковим посиланням на нормативно-правовий акт, що регулює порядок його здійснення.

Поверхнева перевірка

Поверхнева перевірка є превентивним заходом, що полягає у візуальному огляді особи, речей, транспортного засобу. Протокол про таку перевірку не складається, дія фіксується лише на нагрудну камеру (відеореєстратор) працівника поліції, яку він вмикає перед початком розмови з водієм. Відповідно до ч. 4 ст. 34 ЗУ «Про Національну поліцію» підставами для перевірки транспортного засобу є:

1) якщо існує достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі перебуває правопорушник або особа, свобода якої обмежується в незаконний спосіб;

2) якщо існує достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі є річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб;

3) якщо існує достатньо підстав вважати, що річ або транспортний засіб є знаряддям вчинення правопорушення та/або перебуває в тому місці, де може бути скоєно кримінальне правопорушення, для запобігання якого необхідно провести поверхневу перевірку.

Поверхнева перевірка здійснюється шляхом візуального огляду автомобіля або його салону та багажника. Поліцейський має право вимагати відкрити кришку багажника та/або двері салону. При цьому вміст особистих речей чи транспортного засобу особа показує самостійно.

Огляд транспортного засобу

Відмінність цього виду огляду полягає в тому, що він застосовується лише до осіб, які підозрюються або вчинили адміністративне правопорушення. Про здійснення такого огляду обов’язково складається протокол, копію якого Ви маєте отримати. У протоколі зазначаються підстави та причини проведення огляду, його результати та інше або про це робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання. Пам’ятайте, що всі активні дії здійснюються Вами (наприклад, Ви самостійно відкриваєте багажник, двері салону, демонструєте закриті місця салону тощо), виконуючи вимоги поліцейського, а він в свою чергу лише спостерігає за Вашими діями та речами, ні до чого не торкаючись руками.

V. Стосовно Вас складають адміністративний протокол та накладають стягнення

Для того щоб притягнути Вас до відповідальності за порушення ПДР, поліцейський має скласти протокол, а в ряді випадків має право на місці зупинки винести постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. Саме протокол має передувати винесенню постанови, а не навпаки. Протокол складається в двох екземплярах, один з яких під розписку вручається водієві (ст. 254 КУпАП).

У протоколі зазначаються:
  • дата і місце його складення;
  • посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол (без скорочень та незрозумілих абревіатур);
  • відомості про особу, яка притягається до відповідальності;
  • місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення;
  • нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення;
  • прізвища, адреси свідків;
  • пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності;
  • інші відомості, необхідні для вирішення справи (ч. 1 ст. 256 КУпАП).
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами (ч. 2 ст. 256 КУпАП).

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, у ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання (ч. 3 ст. 256 КУпАП).

Зверніть увагу на бланк протоколу, де зазначено, що Вам роз’яснені ст. 63 Конституції та ст. 268 КУпАП (права особи, яка притягається до відповідальності). Поліцейський зобов’язаний зробити ці роз’яснення при складенні протоколу (ч. 4 ст. 256 КУпАП), але, як правило, ним ця вимога ігнорується. Тому Ви маєте знати, що стаття 268 КУпАП дає Вам, між іншим, право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення; подавати докази; заявляти клопотання.

І головне – під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи (далі – захисника). Держава гарантує Вам можливість, незалежно від характеру правовідносин з державними органами, вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, яких Ви того потребуєте. Ви маєте право реалізовувати всі вище перелічені права за участі саме того захисника, послугами якого Ви бажаєте користуватися.

Саме тому, у всіх випадках, коли законодавством працівникам поліції надане право накладати стягнення (виносити постанову) безпосередньо на місці зупинки, в протоколі, в графі «пояснення правопорушника», Ви маєте право зробити запис: «Правопорушення не скоював. Стаття 268 КУпАП мені не роз’яснена. При розгляді справи бажаю скористатися послугами адвоката, за участі якого буду знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання». При наявності такого запису у протоколі працівник поліції позбавляється права виносити постанову на місці, а зобов’язаний призначити час і місце розгляду справи у присутності визначеного Вами захисника. Це надає Вам можливість отримати кваліфіковану юридичну допомогу при прийнятті стосовно Вас рішення у справі про адміністративне правопорушення. З таких обставин наявність чи відсутність правопорушення, Вашої вини у його скоєнні буде встановлюватися не лише протоколом, складеним поліцейським, а сукупністю наявних та представлених Вами за допомогою захисника доказів, до яких, зокрема, належать Ваші пояснення, пояснення свідків, висновки експерта, речові докази, показання технічних приладів та технічних засобів, інші фактичні дані, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 251 КУпАП).

Крім того, Ви маєте знати, що не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності (ст. 17 КУпАП) і у разі наявності таких обставин вони кваліфіковано будуть доведені Вашим захисником при розгляді адміністративної справи. Варто також знати, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при тривалому правопорушенні – два місяці з дня його виявлення.

Також нагадуємо, що відповідно до ст. 222 КУпАП, поліція має право стягувати штраф на місці вчинення адміністративного правопорушення. Такий штраф стягується незалежно від розміру, виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв (портативних терміналів для розрахунку банківською карткою).

VI. Огляд на стан сп’яніння

У випадку, якщо поліцейський запідозрив, що Ви перебуваєте у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, то Ви маєте знати, що така підозра може виникнути лише у разі наявності відповідних ознак.

Ознаками алкогольного сп’яніння є:
  • запах алкоголю з порожнини рота;
  • порушення координації рухів;
  • порушення мови;
  • виражене тремтіння пальців рук;
  • різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
  • поведінка, що не відповідає обстановці.
Ознаками наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:
  • наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп’яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);
  • звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
  • сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;
  • почервоніння обличчя або неприродна блідість (п. 1.3, 1.4 Наказу 1452/735).
При наявності зазначених ознак поліцейський зобов’язаний відсторонити водія від керування автомобілем та провести огляд на стан сп’яніння (ч. 1 ст. 266 КУпАП). Відсторонити – це не означає відібрати у Вас автомобіль. Можливість керування автомобілем має бути надана уповноваженій Вами особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування автомобілем (ч. 7 ст. 266 КУпАП). У жодному разі не відмовляйтесь від проходження огляду на стан сп’яніння, не давайте себе спровокувати на таку відмову, тому що правові наслідки відмови такі ж самі, як і керування у стані сп’яніння (ст. 130 КУпАП, п. 8 Постанови КМУ 1103). Але вимагайте проведення огляду у порядку, встановленому чинним законодавством. Для цього Ви маєте знати деякі вимоги законодавства.

Огляд на стан сп’яніння (незалежно від того, чи це наркотичне або алкогольне сп’яніння, чи знаходження під впливом лікарських препаратів) має бути проведено на місці з дотриманням таких обов’язкових вимог(!):
  • на місці зупинки;
  • працівником поліції, який пройшов відповідну підготовку (має відповідний сертифікат);
  • з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту у видихуваному повітрі мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові;
  • у присутності двох свідків (ч. 2 ст. 266 КУпАП, п. 1.6 Наказу 1452/735).
Винятком з цього правила є огляд на стан сп’яніння учасників ДТП, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, що проводиться обов’язково у закладі охорони здоров’я (п. 1.8 Наказу 1452/735).

Не можуть бути залучені як свідки працівники поліції або особи, щодо неупередженості яких є сумніви (заінтересовані особи) (п. 4 Постанови КМУ 1103). Огляд на стан сп’яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції (п. 2.4 Наказу 1452/735).

Перед проведенням огляду на стан сп’яніння поліцейський інформує водія про порядок застосування спеціального технічного засобу та на його вимогу надає свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про його повірку (п. 2.5 Наказу 1452/735).

Для проведення огляду можуть використовуватися спеціальні технічні засоби, використання яких погоджене Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики, Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації, Міністерством охорони здоров’я, а саме:
  • газоаналізатор «AlcoQuant 6020»;
  • газоаналізатор «Alcotest 6510»;
  • газоаналізатор «Alcotest 6810»;
  • газоаналізатор «Alcotest 7410 Plus com»;
  • спеціалізований прилад для визначення концентрації парів етанолу в повітрі, що видихається, «Алконт 01» (п. 3 Наказу 33).
Пам’ятайте, що водій має нести відповідальність не за вживання алкоголю, а за певний фізіологічний стан (більше 0,2 проміле алкоголю в крові – приблизно 500 грамів пива або 20 грамів горілки), який є наслідком такого вживання). Відповідно до вимог Закону (ст. 266 КУпАП) проведення огляду водія на стан сп’яніння у закладі охорони здоров’я можливе лише в двох випадках:
  • якщо огляд проведений на місці зупинки з дотриманням всіх вище перерахованих вимог, але водій незгоден з результатами огляду і виявив бажання провести огляд у закладі охорони здоров’я;
  • якщо водієві в присутності двох свідків запропоновано провести огляд на місці зупинки, водія попередньо проінформовано про порядок застосування спеціального технічного засобу, на його вимогу надане свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про його повірку, але водій відмовився від проходження огляду на місці і виявив бажання провести огляд у закладі охорони здоров’я (ч. 2 ст. 266 КУпАП).
Будь-якого іншого порядку проведення огляду Законом не передбачено, а огляд, проведений з порушеннями зазначених вимог, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП).

Зверніть увагу:
  • у жодному разі працівник поліції не має права доставляти Вас до закладу охорони здоров’я примусово;
  • для того щоб ставити питання про проведення Вашого огляду на стан сп’яніння, крім виявлення відповідних ознак сп’яніння, у працівника поліції обов’язково має бути спеціальний технічний засіб (який у нього переважно відсутній).
Закон (КУпАП) встановлює однакові вимоги щодо порядку проведення огляду незалежно від виду сп’яніння (алкогольного, чи наркотичного, чи під впливом лікарських засобів). Щоправда, п. 2.12 Наказу 1452/735, у разі виявлення ознак наркотичного сп’яніння чи перебування під впливом лікарських препаратів, передбачено направлення до закладу охорони здоров’я без проведення огляду на місці, але ця норма відомчого нормативно-правового акту суперечить Закону (ч. 2 ст. 266 КУпАП), а тому, відповідно до принципу верховенства закону (ієрархії норм права) має бути застосований саме Закон.

Отже, у кожному випадку намагання поліцейського провести Ваш огляд у спосіб інший, ніж на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу з дотриманням вище зазначених вимог, негайно зателефонуйте за номером «102». На проведення такого огляду Ви маєте право не погодитися, а в протоколі зробити запис: «Від проходження огляду не відмовляюсь, наполягаю на проведенні його у встановленому Законом порядку згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП». Максимально акцентуйте увагу свідків на Вашій вимозі, щоб вони в подальшому чітко могли засвідчити наявність такої вимоги з Вашого боку під час розгляду справи в суді.

Зафіксуйте час, коли поліцейським було виявлено ознаки сп’яніння, і акцентуйте на цьому увагу працівника поліції та свідків, тому що огляд в закладах охорони здоров’я здійснюється не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

VII. Ваш автомобіль хочуть доставити на штрафний майданчик

Необхідно знати вимоги законодавства щодо тимчасового затримання автомобіля шляхом доставляння його на спеціальні майданчики чи стоянки, щоб уникнути свавільного розпорядження Вашим майном працівником поліції.

Закон (ст. 265-2 КУпАП) передбачає два варіанти затримання транспортного засобу:

1) шляхом блокування;

2) шляхом доставляння його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку.

Другий варіант може бути застосований лише як крайній захід.

Підстави для доставляння

Затримання, доставляння та зберігання транспортного засобу може бути правомірним лише у разі наявності чотирьох умов (складових) у сукупності:

Умова перша. Затриманню обов’язково має передувати скоєння одного з правопорушень, передбачених ст. 265-2 КУпАП, а саме:
  • частини 1, 2, 3, 5, 6ст. 121 КУпАП (Порушення водіями правил експлуатації транспортних засобів);
  • ст. 121-1 КУпАП (Експлуатація водіями транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах);
  • ст. 126 КУпАП (Керування транспортними засобами особами, які не мають відповідних документів або не пред’явили їх для перевірки);
  • частини 1, 2, 3, 4 ст. 130 КУпАП (Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції);
  • ст. 132-1 КУпАП (Порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами);
  • ст. 206-1 КУпАП (Незаконне перевезення іноземців та осіб без громадянства територією України).
Умова друга. На місці виявлення адміністративного правопорушення, яке передбачає затримання транспортного засобу, неможливо усунути причину затримання (п. 2 Постанови КМУ №1102 від 17.12.2008).

Умова третя. Розміщення транспортного засобу у місці затримання суттєво перешкоджає дорожньому руху (ч. 1 ст. 265-2 КУпАП, п. 2 Постанови КМУ №1102 від 17.12.2008). Суттєве перешкоджання дорожньому руху – це унеможливлення руху транспортних засобів проїзною частиною дороги (п. 8.1. Наказу 77). Наявність цієї умови є необхідною для затримання шляхом доставляння на спеціальний майданчик чи стоянку. За відсутності цієї умови транспортний засіб може бути затриманий лише шляхом блокування. Закон не надає поліцейському права вибору щодо того, який саме захід застосувати при затриманні транспортного засобу – заблокувати чи доставити його для зберігання на спеціальний майданчик або стоянку. Законом встановлено, що тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставляння його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку можливе лише в тому разі, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху.

Умова четверта. Поліцейським водієві надана можливість вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації, але водій не скористався цією можливістю. У разі тимчасового затримання транспортного засобу поліцейський зобов’язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та своє місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації (ч. 2 ст. 265-2 КУпАП). Ця умова необхідна при здійсненні затримання як шляхом блокування, так і шляхом доставляння на спеціальний майданчик чи стоянку.

Отже, поліцейський має право, як крайній захід, тимчасово затримати транспортний засіб шляхом його доставляння для зберігання на спеціальний майданчик або стоянку лише за обов’язкової наявності всіх чотирьох складових у сукупності:
  • скоєне відповідне правопорушення, визначене ст. 265-2 КУпАП;
  • на місці зупинки неможливо усунути причину затримання;
  • розміщення транспортного засобу у місці затримання суттєво перешкоджає дорожньому руху;
  • водієві надана можливість повернути автомобіль на місце постійної дислокації, а він такою можливістю не скористався.
VIII. Ваш автомобіль доставляють на штрафний майданчик

Доставляння транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється виключно (!) за допомогою спеціальних автомобілів евакуаторів, зокрема тих, що належать підприємствам, установам та організаціям, які провадять діяльність, пов’язану з транспортуванням транспортних засобів, і з якими Державтоінспекцією укладені в установленому порядку договори (п. 3 Постанови КМУ №1102 від 17.12.2008).

Для доставляння транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку поліцейський викликає евакуатор через чергового відділення поліції. Після прибуття евакуатора поліцейський робить у присутності двох свідків і представника підприємства, установи або організації, яким належить евакуатор, запис у протоколі про адміністративне правопорушення про тимчасове затримання транспортного засобу із зазначенням:
  • дати, часу, місця порушення і підстави для тимчасового затримання та доставляння транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку;
  • посади, місця роботи, прізвища, імені та по батькові особи, яка приймає рішення про тимчасове затримання і доставляння транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку;
  • типу, марки, державного реєстраційного номера, переліку візуальних недоліків та пошкоджень транспортного засобу, що тимчасово затримується і доставляється на спеціальний майданчик чи стоянку;
  • найменування, місцезнаходження та номера телефону підприємства, установи або організації, які доставляють транспортний засіб на спеціальний майданчик чи стоянку, державного реєстраційного номера евакуатора;
  • адреси місця зберігання транспортного засобу;
  • посади, прізвища, імені та по батькові особи, яка виконує роботи з доставляння транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку.
До протоколу за можливості додаються фотографія транспортного засобу, що підлягає тимчасовому затриманню, і перелік речей, які перебувають в ньому.

Протокол підписують особа, яка прийняла рішення про тимчасове затримання транспортного засобу, особа, що виконує роботи з доставляння такого засобу на спеціальний майданчик чи стоянку, два свідки, а також водій і страховий комісар у разі їх присутності (п. 4 Постанови КМУ №1102 від 17.12.2008).

Будь-який інший спосіб доставляння є протиправний. Ні в якому разі не надавайте згоди поліцейському самостійно керувати Вашим автомобілем до штрафного майданчика. Така вимога є протиправною.

Якщо ж поліцейський самовільно проникне у Ваш автомобіль з метою керування ним до штрафного майданчика, ним буде скоєне проникнення до Вашого «іншого володіння», а його дії будуть мати ознаки злочину (ст. 162 КК).

IX. Ваш автомобіль — на штрафному майданчику

Якщо Ваш автомобіль перебуває на штрафному майданчику, Ви маєте право доступу до нього в присутності особи, відповідальної за його зберігання (п. 11 Постанови КМУ №1102 від 17.12.2008).

Ваш автомобіль може утримуватися на штрафному майданчику не більше трьох днів з моменту його затримання (ч. 3 ст. 265-2 КУпАП).

Строк затримання Вашого автомобіля обчислюється з моменту складення протоколу про адміністративне правопорушення стосовно Вас (п. 10 Постанови КМУ №1102 від 17.12.2008).

Після закінчення триденного строку тимчасового затримання Вашого автомобіля Ви маєте право звернутися за його отриманням. Таке звернення є обов’язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення (ч. 4 ст. 265-2 КУпАП).

Відповідно до Закону (ч. 5 ст. 265-2 КУпАП) за подання звернення про повернення та за повернення з штрафного майданчика тимчасово затриманого автомобіля не може стягуватися плата. Проте підзаконним нормативно-правовим актом (п. 12 Постанови КМУ №1102 від 17.12.2008), всупереч Закону, обов’язок оплати витрат, пов’язаних з транспортуванням та зберіганням тимчасово затриманих транспортних засобів, покладено на водіїв, власників (співвласників). З урахуванням цієї невідповідності Ви можете оскаржити стягнення з Вас плати за ці витрати у судовому порядку.

Аргументувати це Ви можете тим, що роботи, пов’язані з транспортуванням та зберіганням тимчасово затриманих транспортних засобів – це є по своїй суті платні послуги, які надаються примусово. За змістом ряду норм цивільного права послуги не можуть бути примусовими, а відповідно за такі послуги плата стягуватися не може (статті 14, 167, 203, 215, 216, 231, 267, 901, 903 ЦКУ).

X. Оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення

Скаргу на постанову у справах про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин, цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Якщо постанова винесена працівником поліції, Ви можете її оскаржити посадовій особі вищого рівня, або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд (далі – суд). Скарги на постанову у справах про адміністративне правопорушення розглядаються правомочними органами (посадовими особами) в десятиденний строк з дня їх надходження. Оскарження постанови про накладення стягнення посадовій особі вищого рівня не позбавляє Вас права звернення з такою ж скаргою до суду. Оскаржувати постанову до суду Ви можете як одночасно з оскарженням посадовій особі вищого рівня, так і після прийняття цією посадовою особою рішення по Вашій скарзі.

Якщо посадовою особою вищого рівня Вам відмовлено в задоволенні Вашої скарги, Ви протягом десяти днів після отримання відмови можете звернутися до суду. У цьому випадку будуть підстави для поновлення судом строку звернення. Рішення суду за Вашою скаргою на постанову, винесену працівником поліції, остаточне і подальшому оскарженню не підлягає. Якщо постанова про накладення стягнення стосовно Вас винесена судом, вона може бути оскаржена протягом десяти днів до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Місцевий суд протягом трьох днів надсилає апеляційну скаргу разом із справою у відповідний апеляційний суд.

За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
  • залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
  • скасувати постанову та закрити провадження у справі;
  • скасувати постанову та прийняти нову постанову;
  • змінити постанову.
У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, воно (стягнення) не може бути посилено. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

ТЕРМІНОЛОГІЯ

п., ч., ст. – пункт, частина, стаття

НПУ – Національна поліція України

МВС – Міністерство внутрішніх справ

КМУ – Кабінет Міністрів України

УНП (ГУНП) – Управління Національної поліції (Головне управління Національної поліції)

ПДР – Правила дорожнього руху

ТЗ – транспортний засіб (також вживається слово «автомобіль» як синонім)

ДТП – дорожньо-транспортна пригода

КК – Кримінальний кодекс України

ЦКУ – Цивільний кодекс України

Наказ 111 – Наказ МВС «Про затвердження Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС» від 27.03.2009 №111

Наказ 1452/735 – Наказ МВС «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 09.11.2015 року № 1452/735.

Наказ 33 – Наказ МВС «Про затвердження Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху» від 01.03.2010 №33
Дописати коментар