четвер, 3 серпня 2017 р.

Сергій Горбатюк: Керівництво ГПУ забирає справи, аби вирішувати їх в ручному режимі

У ГПУ черговий конфлікт між керівником Департаменту спеціальних розслідувань Генпрокуратури Сергієм Горбатюком та заступником генпрокурора Юрієм Столярчуком. На цей раз причиною стало те, що в департамента Горбатюка забрали дві справи – одну по родині Пшонки і землях Корнацького. Другу по черкаському суду, який тиснув на Автомайдан.

Горбатюк відомий в першу чергу як “прокурор Майдану”. Проте, окрім насильницьких злочинів силовиків під час Революції Гідності, його департамент працює і над іншими провадженнями. Частина з них пов’язана з корупційною діяльністю колишньої влади. Саме ці справи керівництво ГПУ поступово забирає у підрозділу Горбатюка. І робить це, за словами очільника ДСР, з грубими порушеннями законів, вчиняючи злочин.

Як розповідають у відомстві, шквал емоцій між двома начальниками доходить до того, що скоро один одного будуть хапати за горло. З генпрокурором у Горбатюка "контакт не склався". Той вважає його "перфекціоністом", тому щоб особисто не втручатись в конфлікт,  він просить розглядати документи Горбатюка Анжелу Стрижевську. А та відповідає керівнику ДСР, що нема порушень КПК.

Горбатюк не виключає, що його можуть ближчим часом звільнити, хоча джерела INSIDER на Різницькій запевнили, що генпрокурор цього робити не буде.

Свою версію боротьби за справи в ГПУ Горбатюк розповів в інтерв’ю INSIDER.


Ви неодноразово заявляли, що справи щодо екс-високопосадовців необґрунтовано передають з вашого департаменту іншим підрозділам. В контексті цього, як відреагувало керівництво ГПУ на те, що керівник Спеціальної антикорупційної прокурратури Назар Холодницький самостійно вирішив передати в ДСР справу “чорної бухгалтерії” Партії регіонів?

Луценко (генпрокурор Юрій Луценко, - ред.) з цього приводу має іншу думку. Він виступає за те, щоб направляли генеральному, а той вже визначатиме, кому справа піде далі. Він говорить про технічний момент. Але те, що йому за суттю це не сподобалося, такого сказано не було. Начебто...

Справа в тому, що мене не запрошують на наради. На якомусь етапі генпрокурор перестав просто зустрічатися зі мною. А зараз наради проводяться без мене. До того ж акцентують увагу, що Горбатюка не повинно бути. Туди запрошують моїх заступників, наших слідчих, начальників відділу. І от після передачі цієї справи, відбулася нарада при генеральному прокуророві, куди мене знову ж не запросили. Зі слів там присутніх, Столярчук був проти самого факту передачі, а Луценко тільки вказував на те, що передача має бути через нього. Потім нами було обґрунтовано у відповідній доповідній записці, що має у нас розслідуватись і підстав скасовувати постанову (про передачу - ред.) немає.

Але згідно вимог КПК України,  якщо процесуальний керівник встановив, що злочин непідслідний йому, то він самостійно, без вищого керівництва, має право винести постанову і визначити підслідність за іншим підрозділом. У даному випадку Холодницький діяв не стільки як керівник САП, а саме як прокурор. Вони встановили, що нами розслідується справа про створення злочинної організації Януковича і її діяльності. Ці матеріали (“чорної бухгалтерії” - ред.) можуть розглядатися саме як складова частина діяльності злочинної організації і ефективність розслідування саме під таким кутом буде вища.

Ви задоволені співпрацею з САП?

Так, у розслідуванні цього провадження у нас співпраця  із НАБУ та САП. Справа рухається. Але знову ж проблематика недостатності кадрів – для швидкого розслідування треба не менше  20 слідчих. У нас лише двоє слідчих працюють саме над цим епізодом.

Як рухається загальна справа про “банду Януковича”. Справу про держзраду вже передали до суду. Вона розглядається. Коли передаватиме ви?

По-перше, кримінальне провадження про держзраду зареєстрували  і розслідували військові прокурори. І це окремий епізод, якому дана оцінка, що це державна зрада, яка потягнула за собою інші події.

Якщо ми говоримо про створення і діяльність злочинної організації, то згідно повідомлення про підозру вона створювалася не лише для розгону Майдану, а в першу чергу для заволодіння коштами держбюджету, державним та приватним майном. Крім того, одним із видів діяльності такої організації - це  власний захист і це було тому числі мотивом протидії Майдану. Тобто, розігнати Майдан, щоб не втратити владу як можливість вчинення подальших протиправних дій,  і не втратити награбоване майно та не бути притягнутим за попередньо вчинене. І якщо говорити про загальний обсяг розслідування - то це величезний комплекс, дослідження всіх злочинів, в тому числі економічних, вчинених за час, поки вони були при владі. Якщо говорити про завершення розслідування усіх епізодів 2010-2014 років, то тут складно говорити про конкретні часові рамки завершення. Тим більше, що значна кількість у першу чергу економічних епізодів розслідується іншими підрозділами. І це сталося не з нашої волі.

Якщо говорити про позицію Генпрокурора щодо розслідування злочинів під час протестних акцій, то його цікавить лише швидке завершення кримінального провадження щодо організаторів цих злочинів і саме в порядку заочної процедури. Але у нас тут теж різні думки. У нас в Законі  процедура спеціального (заочного) розслідування та суду  виписана так, що порушує міжнародні конвенціїї і практику Європейського суду. І я ще рік тому написав доповідну записку про цю проблематику і вже  рік вона  нерозглянутою лежить у Генпрокурора.

Окрім того, внаслідок проведених Генпрокурором реорганізацій та безпідставних передач проваджень, на теперішній час  злочинна організація Януковича розслідується трьома різними слідчими підрозділами. Нами, виділеним з нас управлінням з розслідування злочинних організацій і військовою прокуратурою.  І ці розслідування на жаль не координуються.

Економічних злочинів багато у нас незаконно забрав Луценко  - “Вишки Бойка”, Клименка забрав. У нас залишилося будівництво Межигір'я, Клюєви, були Пшонки, але ось зараз незаконно забирають. Це була справа про розтрату коштів на будівництво Генеральної прокуратури.

То що у вас залишилося?

У нас залишається епізоди злочинної протидії протестним акціям, але ми ж говоримо про комплексне дослідження діяльності злочинної організації. Треба доводити, що кожен встановлений злочин був вчинений за вказівками керівництва злочинної організації чи ними організований.

Який прогрес у саме “майданівських справах”?

По кожному з розслідуваних епізодів протидії Майдану у нас є просування. Зокрема, по 30 числу (студентський Майдан) у нас не було встановлених та притягнутих виконавців. На сьогоднішній день направили обвинувальний акт стосовно одного з виконавців, який застосовував насильство до мітингувальників. Упродовж останнього тижня затримано двох екс-”беркутівців” розшукуваних за підозрою у  побитті на Кріпосному провулку. По перешкоджанню черкаському Майдану повідомили про підозру одному з прокурорів, якому інкримінується організація незаконного затримання, притягнення до кримінальної відповідальності та арешт восьми осіб.

Щодо перших вбивств 22 січня. Раніше ви заявляли, що перша експертиза показала нібито постріли були зроблені з невеликої відстані до 3 метрів, при тому, що до кордону правоохоронців було понад 20. Казали, що чекаєте повторну експертизу.

Експертизи дочекалися. Підтверджується більша відстань. Працюємо, є просування, але поки до підозри не дійшли.

Нещодавно ви заявили, що заступник генпрокурора Юрій Столярчук вчинив злочин, коли забирав у вашого департамента справу. Розкажіть, що ви мали на увазі.

Дійсно, я був запрошений на прес-конференцію представників Автомайдану. Вони підтримують, суддю-викривача із Черкаського апеляційного суду, який викрив ряд протиправних дій голови суду.

За заявами цього судді були зареєстровані кримінальні провадження, проведене розслідування, за результатами чого на підставі зібраних доказів, слідчим та прокурором підготовлено проект підозри, який у березні дали Столярчуку для погодження, так як згідно вимог КПК питання повідомлення підозри судді, адвокату, депутату перебуває у компетенції заступника Генпрокурора. Він його довго не підписував, тримав у себе, я практично щоденно нагадував усно, а також направляли письмові запити.

Потім йому не подобався текст, його щось там змінювали. Все це прийшло до розуміння, що він це просто затягує. Ми написали нагадування, і вони потім вирішили змінити тактику і просто забрати у нас справу. Він просто не знав, що ще написати, чому він не підписує повідомлення про підозру. Тому була організована незаконна передача провадження: для цього надходить заява від фігуранта - голови суду, що нібито тут (в ДСР - ред.) злочинці одні працюють і прохання передати справу в інший підрозділ. І він виносить постанову про передачу, яка жодним чином не ґрунтується на матеріалах провадження і містить свідомі перекручування та фальсифікації.

За таким алгоритмом відбувалися і попередні передачі справ?

По-різному. Інший випадок – кримінальне провадження за фактом заволодіння землями Корнацьких (частина справи по екс-генпрокурору Віктору Пшонці - ред.). За результатами розслідування повідомили про підозру голові райдержадміністрації та двом його підлеглим, а також представнику комерційної фірми, якій ці землі в кінцевому випадку були передані. Столярчук повідомлення про підозру підписав, а потім відмовився вручати. Ми йшли до завершення провадження і направлення справи до суду стосовно 4 осіб. Столярчук зібрав нараду з приводу обгрунтованості підозри. Слідчі прокурори, які ведуть розслідування йому довели, що докази є. Але незважаючи на це він виносить постанову про закриття провадження. Це при тому, що він в очі не бачив справи. Він не знає, що у ній. Це перше.

Друге - він на той час не перебував у складі групи прокурорів. Він не має взагалі прав та повноважень це рішення виносити. Але він його виносить. Потерпілі оскаржують це рішення до суду. Ми надаємо матеріали, які обґрунтовують підозру. Суд викликає Столярчука, кілька разів, але він так і не з’являється. Його просять надати матеріали, на підставі яких він виніс таке рішення. Він за третім чи четвертим запитом суду надає якісь документи, які певно дала йому адвокат. Слідчим оскаржується Луценку це рішення. На певному етапі він (можливо вони), мабуть, вирішили що від наших законних аргументів неможливо відбитися і виносить рішення забрати провадження собі.

Але слід врахувати, що у провадженні, яке він забирає вищеописаний епізод був один із 9 епізодів справи, де перевірялися дії колишнього Генпрокурора  Пшонки. І обґрунтування передачі провадження, не дивлячись на те, що воно необґрунтоване, але стосувалося лише одного епізоду, а чому забираються 8 інших епізодів - жодного слова мотивації. І це теж явна та свідома незаконна діяльність, яка називається втручання в діяльність слідчого та прокурора.

І ще були випадки, котрі вказують на явну незаконність дій заступника Генпрокурора Столярчука у вирішенні питання щодо зміни слідчого підрозділу. Так, у двох провадження щодо фактів винесення неправосудних рішень суддями Апеляційного суду м.Києва та Вищого адмінсуду була вказівка “дайте на вивчення” і одночасно “ГСУ забезпечити вивчення провадження”. Я йому пишу, що ГСУ інший підрозділ і не має до цього провадження стосунку. Це втручання в діяльність слідчого і прокурора. Це слідча таємниця. Поки йому не доручать, він не має права бачити справу. Але не дивлячись на заперечення ці справи передаються до ГСУ не тільки для вивчення, а для розслідування через начебто неефективне розслідування

Я писав скарги генеральному, що у нас забирають справи без мотивації, необґрунтовано та незаконно. Кажуть, що розслідування неефективне, а справам тиждень-два тижні. Про яку неефективність може іти мова. Це вигадка, це фальсифікація, це злочин.  Сам Луценко у подібний спосіб не вивчаючи і не бачачи цю справу забирав справу Клименка, із фальсифікацією протоколу наради, що начебто на ній вирішене питання про визнання слідства неефективним (але ж є справжній протокол наради), так само було з “вишками Бойка”, з епізодом справи Присяжнюка  

Це все ненормально. Такі дії свідчать, що для керівництва не існує Закону і такого поняття як процесуальна незалежність слідчого та прокурора. А є тільки бажання робити як заманеться в угоду собі чи тим, хто попросив. Тоді немає сенсу працювати слідчим та прокурорам на розкриттям злочину. Поки справа фактологічна, вона нікого не цікавить. Тільки зібрали докази для притягнення когось до відповідальності, виносять тут з’являється постанова забрати провадження, “бо я так хочу”.

Чому, на вашу думку, так відбувається?

Якщо брати конкретні кримінальні провадження, то я не володію достовірною інформацією чому вчиняються такі незаконні дії. Але багатьох варіантів тут бути не може. Яка ціль досягається цим? Особа стосовно якої зібрані докази для притягнення до кримінальної відповідальності уникає цього. Тому певно це вчиняється в її інтересах чи за її проханням, а чи надаються за це якісь послуги чи кошти це вже має встановлювати слідство А якщо брати глобально, то такі дії керівництва - це мати можливість вирішувати майбутнє кримінальних справ в ручному режимі без жодної оглядки на Закон.

Так відносячись до Закону, можна і вчиняти незаконні переслідування невинуватих. Типу ми заберемо, а ви зареєструйте провадження і проведіть обшуки. Підстав немає, але я хочу. Так само, є винна особа, а я не хочу, щоб він відповідав. Система прийняття незаконних рішень, вчинення незаконних дій, яка привела прокуратуру до того рівня недовіри суспільства,  продовжує діяти. У більшості випадків ставлять людей на посади, які виконують вказівки і жодним чином не заперечують, коли надаються незаконні вказівки. І для цього і забирати провадження не треба – і так закривають справи за вказівкою.

Тобто, ви натякаєте, що справи передають до слідчих, які будуть слухатися?

Думаю, так. Практика це доводить. Якщо справа і не відразу буде закрита, щоб не привертати уваги, то ляже в "довгий ящик". Не можна очікувати добро, коли для його досягнення вчиняють злочин. Навіть якщо припустити, що мова іде про передачу слідчим, які нібито будуть краще розслідувати. Через злочин розслідування хорошим не буде. На мою думку, більшість негативу у нас в державі стосовно роботи правоохоронних органів виникає саме через намагання окремих керівників керувати розслідуваннями в ручному режимі, не звертаючи увагу на Закон.

А вже з яких інтересів це вчиняється: зі своїх політичних, грошових інтересів  і власних знайомств це вже впливає на ступінь відповідальності за ті чи інші незаконні дії. У більшості випадків кожний корупціонер знав, що можна домовитись – питання тільки в ціні. Тому корупція процвітала і продовжує бути. Так дійсно є паростки справжньої боротьби з нею, зокрема зі сторони нових антикорупційних органів, але важливо підтримувати слідчих і прокурорів в інших органах, котрі виступають проти беззаконня. Процедура ж в нормативних актах прописується для того, щоб обмежити свавілля керівництва чи інших посадовців.

У нас же зараз картинка реформ наступна: внизу - конкурси, все відкрито. А все керівництво - вони призначаються не за конкурсом і невідомо за якими критеріями критеріями. Тому вони намагаються не "напрягати" шефів.

Чи має якийсь стосунок те, що ви описали, до безпосередньо “майданівських справ”?

У справи майданівські не влазять, бояться, бо буде резонанс, але й не допомагають. Але натяки там теж були, мовляв, “а може того не треба, може він покази дасть, може не треба проти нього порушувати, він же продовжує працювати в органах”. Без тиску було, але з натяками.

А ви порушили?

Повідомили про підозру, докази ж є. Але це не я вирішую – це вирішує слідчий і прокурор у конкретному кримінальному провадженні. Всі повинні зрозуміти, це не справа “хочу не хочу”. Є докази - повідомили. Немає – ніхто немає права притягати до відповідальності. Без варіантів. У будь-якому іншому випадку має бути суворе покарання.

Коли у нас у державі буде таке відношення до таких кримінального процесу, тоді у нас буде порядок ставати і правоохоронні органи будуть ставати на захист людей і суспільства, а не на інтереси політичних кіл, на інтереси друзів, на інтереси кишень.

А так у нас розказуєш про ознаки злочину керівництва Генеральної прокуратури, пройшлось по окремих ЗМІ, але ніхто не реагує. У суспільстві тишина. Проблеми наче і  немає.